Інспектор поліції Інна Ткаченко: її самовіддача нелегкому покликанню може стати прикладом для тих, хто все ще перебуває в роздумах

У дитинстві Інна Ткаченко спостерігала за роботою свого батька, який протягом 25 років працював у правоохоронних органах. Весь цей час вона хотіла бути схожою на нього: людину, яка повністю віддавалася своїй роботі, боролася із беззаконням і допомагала людям.

Однак люблячий батько був проти вибору своєї доньки, і вісім років тому він зміг переконати її піти іншим життєвим шляхом. Тоді вона вирішила, що для людини важлива не тільки фізична і юридична підтримка, а й психологічна. Допомагати людям - головна мета, яку Інна переслідувала при виборі професії. Так дівчина вступила на заочне відділення психологічного факультету Слов'янського педагогічного університету.

Вільний від навчання час Інна присвятила догляду за ветеранами Другої світової війни. Вона упродовж двох років працювала молодшою ​​медсестрою вгеріатричному відділенні міської лікарні Горлівки. Це в черговий раз переконало юну дівчину в правильності обраного шляху - бути корисною суспільству. Але виконуючи функції звичайної медсестри, вона відчувала, що може більше, що реалізувалася не в повній мірі, і її допомоги потребують сотні інших людей.

Тому, незважаючи на всі застереження і заборони батька, вона вирішила вступити на службу в правоохоронні органи. Місцем навчання вона вибрала Маріупольську школу міліції. Після успішного закінчення в званні молодшого сержанта дівчина нарівні з чоловіками - інспекторами патрульно-постової служби з гідністю патрулювала вулиці рідного міста Горлівки.

- Влітку 2014 року не тільки моя служба тоді ще в міліції, але і в цілому все моє життя змінялося в корені. Я й подумати не могла, що історії з життя моїх підопічних у лікарні стануть моєї реальністю. Військові протистояння, вибухи, розруха і життя поза межами дому зробили свою справу і вплинули на мою подальшу долю, - розповідає Інна Ткаченко.

Після окупації Горлівки залишатися в рідному місті дівчина не могла. Залишившись вірною присязі, вона переїхала до Слов'янська. Жінка, у якої Інна, будучи студенткою, знімала кімнату, дізналася про її складну життєву ситуацію і, не роздумуючи, надала їй кімнату для проживання.

- Так почалася моя службова кар'єра у Слов'янському відділенні поліції на посаді інспектора сектору інформаційних технологій, - ділиться Інна Ткаченко. - Я впевнена в тому, що всі складнощі, які мені довелося пережити, в минулому. Тут, на новому місці, мені пощастило працювати в злагодженому, чуйну колективі, а це важливо. Мене прийняли з теплом і розумінням, допомагали увійти в курс справи, за що я всім безмежно вдячна. Не кожному пощастить співпрацювати з професіоналами, а у мене з'явилася така можливість. Сподіваюся, я виправдала довіру свого керівництва. Щоб нікого не підвести, повністю віддаюся роботі.

Історія Інни - вражаюча і заслуговує на повагу. Її самовіддача нелегкому покликанню може стати прикладом для тих, хто все ще перебуває в роздумах і боїться прийняти головне рішення в своєму житті. Адже вибір професії не тільки визначає статус людини в суспільстві, це те, чим живе кожен свідомий громадянин своєї країни.

Автор
(0 оценок)
Изложение
(0 оценок)
Актуальность
(0 оценок)