Збройна агресія Росії в 2014 році стала початком пробудження свідомості української нації. Правдивість та доцільність нав’язаних радянською пропагандою героїв, символів та свят постали питаннями перед українцями. І тоді всі почали заглиблюватися в історію, відкриваючи для себе багато цікавих фактів, що відкривали очі на брехню, якою годували радянський народ протягом багатьох десятиріч. Поступово розвінчуючи міфи, створені пропагандистською машиною СРСР, у нас почали з’являтися нові, а головне – свої символи, свята та герої.

Наразі, коли правда об’єднала нашу націю, вся українська громада вирішила відмовитися від радянських символів і свят і тепер ми святкуємо День захисника України 14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці та у День українського козацтва. Ця визначна дата замінила нам радянсько-російське свято 23 лютого, що було побудовано на вигаданому Йосипом Сталіним міфі про героїзм радянських військ під Нарвою та Псковом, який взагалі не мав місця в історії, а був вгаданий особисто вождем СРСР.

У час, коли вся країна протистоїть агресорові, кожного з нас можна вважати Захисником України. Аж надто тих, хто зі зброєю в руках та надією у серці боронить нашу неньку Україну. В цей визначний день хотілося б, щоб ми не тільки вітали всіх, хто хоробро й мужньо б’ється за нашу незалежність та свободу, але й пам’ятали тих, хто вже віддав за наше світле майбутнє найцінніше, що мав – життя.

Кожна країна існує і процвітає, коли її громадяни шанують свою історію. Наша Україна не є виключенням. Кожен із загиблих воїнів АТО – це вже частинка нашої історії, яким ми завжди будемо вдячні та вони продовжуватимуть жити в наших серцях. А, завдяки свідомості наших громадян та їх намаганню увіковічити пам ’ ять про наших Героїв, ми ще й матимемо змогу покладати квіти до меморіальних дошок, що встановлюються по всій Україні на честь учасників АТО. А вони в свою чергу зможуть з них споглядати за тим, як змінюється на краще наша країна, і бачити, що вони боролися недарма.

Напередодні Дня захисника України в одному лише Краматорську Донецької області було відкрито три меморіальних дошки на честь загиблих воїнів АТО, що були мешканцями цього міста та віддали своє життя, захищаючи Україну від загарбників. Дані заходи відбулися в школах Краматорська, де свого часу навчалися наші захисники.

Так, у ЗОШ №2 було встановлено дошку на честь Михайла Горяйнова – капітан-лейтенанта 73 МЦСО, який загинув під час виконання бойового завдання, викликавши вогонь на себе та врятувавши цим героїчним вчинком свого товариша. У ЗОШ №8 з’явилася пам’ятна дошка з ім’ям Андрія Сірченка, що пішов на фронт добровольцем у складі батальйону ОУН та загинув, захищаючи нашу Україну. Ще одна дошка висить тепер на фасаді ЗОШ №31, де навчався Іван Литвинов – капітан 3 окремого полку спецпризначення ЗСУ, який був одним з легендарних кіборгів та загинув у бою за Донецький аеропорт.

Краматорськ не забуде своїх героїв, так само, як і тисячі інших міст по всій Україні ніколи не забудуть своїх героїв і завжди пам'ятатимуть своїх земляків, що не за славу, а за честь, совість та свободу стали на захист рідної землі.

Ангеліна Ніканорова

6264.com.ua

За поребрик. Пам'ять про героїв АТО – захисників України – не вмре, не загине

Збройна агресія Росії в 2014 році стала початком пробудження свідомості української нації. Правдивість та доцільність нав’язаних радянською пропагандою героїв, символів та свят постали питаннями перед українцями. І тоді всі почали заглиблюватися в історію, відкриваючи для себе багато цікавих фактів, що відкривали очі на брехню, якою годували радянський народ протягом багатьох десятиріч. Поступово розвінчуючи міфи, створені пропагандистською машиною СРСР, у нас почали з’являтися нові, а головне – свої символи, свята та герої.

Наразі, коли правда об’єднала нашу націю, вся українська громада вирішила відмовитися від радянських символів і свят і тепер ми святкуємо День захисника України 14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці та у День українського козацтва. Ця визначна дата замінила нам радянсько-російське свято 23 лютого, що було побудовано на вигаданому Йосипом Сталіним міфі про героїзм радянських військ під Нарвою та Псковом, який взагалі не мав місця в історії, а був вгаданий особисто вождем СРСР.

У час, коли вся країна протистоїть агресорові, кожного з нас можна вважати Захисником України. Аж надто тих, хто зі зброєю в руках та надією у серці боронить нашу неньку Україну. В цей визначний день хотілося б, щоб ми не тільки вітали всіх, хто хоробро й мужньо б’ється за нашу незалежність та свободу, але й пам’ятали тих, хто вже віддав за наше світле майбутнє найцінніше, що мав – життя.

Кожна країна існує і процвітає, коли її громадяни шанують свою історію. Наша Україна не є виключенням. Кожен із загиблих воїнів АТО – це вже частинка нашої історії, яким ми завжди будемо вдячні та вони продовжуватимуть жити в наших серцях. А, завдяки свідомості наших громадян та їх намаганню увіковічити пам ’ ять про наших Героїв, ми ще й матимемо змогу покладати квіти до меморіальних дошок, що встановлюються по всій Україні на честь учасників АТО. А вони в свою чергу зможуть з них споглядати за тим, як змінюється на краще наша країна, і бачити, що вони боролися недарма.

Напередодні Дня захисника України в одному лише Краматорську Донецької області було відкрито три меморіальних дошки на честь загиблих воїнів АТО, що були мешканцями цього міста та віддали своє життя, захищаючи Україну від загарбників. Дані заходи відбулися в школах Краматорська, де свого часу навчалися наші захисники.

Так, у ЗОШ №2 було встановлено дошку на честь Михайла Горяйнова – капітан-лейтенанта 73 МЦСО, який загинув під час виконання бойового завдання, викликавши вогонь на себе та врятувавши цим героїчним вчинком свого товариша. У ЗОШ №8 з’явилася пам’ятна дошка з ім’ям Андрія Сірченка, що пішов на фронт добровольцем у складі батальйону ОУН та загинув, захищаючи нашу Україну. Ще одна дошка висить тепер на фасаді ЗОШ №31, де навчався Іван Литвинов – капітан 3 окремого полку спецпризначення ЗСУ, який був одним з легендарних кіборгів та загинув у бою за Донецький аеропорт.

Краматорськ не забуде своїх героїв, так само, як і тисячі інших міст по всій Україні ніколи не забудуть своїх героїв і завжди пам'ятатимуть своїх земляків, що не за славу, а за честь, совість та свободу стали на захист рідної землі.

Ангеліна Ніканорова

8.67 хорошо
Автор
7
(2 оценки)
Изложение
12
(1 оценка)
Актуальность
7
(2 оценки)