Як отримати компенсацію за невикористану відпустку?

Основними законодавчими актами, які регулюють порядок надання відпусток, є Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП) та Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504).

Відповідно до ст. 74 КЗпП та ст. 2 Закону № 504 кожний громадянин України, який працює на підприємстві, в установі, організації будь-якої форми власності, виду діяльності та галузевої належності або у фізичної особи, має право на щорічну відпустку.

Це право забезпечується:

- гарантованим наданням відпустки певної тривалості, встановленої Законом №504;

- збереженням на період відпустки робочого місця (посади) і заробітної плати (допомоги);

- забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених ст. 24 Закону № 504.

Забороняється:

- ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд;- ненадання щорічної відпустки протягом робочого року особам до вісімнадцяти років і працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці чи з особливим характером праці.

Якщо на прохання працівника щорічну відпустку поділено на частини і він використав не всі з них, невикористану частину (невикористані частини) відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Законодавчо установлена мінімальна тривалість щорічної основної відпустки, на яку працівник має право, за повністю відпрацьований робочий рік складає 24 календарні дні (ч.1 ст.6 Закону № 504).

При цьому законодавством не передбачено строку давності, після якого працівник втрачає право використання на щорічну відпустку.

Отже, якщо працівник не реалізував своє право на щорічну відпустку протягом кількох років, то він може скористатися ним в узгоджений з роботодавцем період.

Оформляти надання відпустки за минулі роки треба таким же чином, як і поточні відпустки:

1) працівник (якщо є така необхідність) пише заяву про надання відпустки за відповідний період;

2) керівник підприємства видає наказ про її надання;

3) бухгалтерія, згідно з наказом керівника, нараховує та виплачує працівнику відпускні й зарплату за відпрацьований до відпустки час не пізніше як за три дні до її початку.

Оскільки щорічну відпустку надають за робочий, а не календарний рік, то в наказі про надання відпустки слід вказати, за які робочі роки і якої тривалості вона надається.

У разі надання відпусток за минулі робочі роки частинами, потрібно пам’ятати про правила поділу:

основна безперервна частина щорічної відпустки за кожний робочий рік має становити не менше 14 календарних днів (ч. 1 ст. 12 Закону № 504).

Випадки, коли частину відпустки за минулі роки можна замінити грошовою компенсацією.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 504 за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівнику щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Законодавством не передбачена заміна усієї відпустки грошовою компенсацією, йдеться тільки про її частину.

Крім того, компенсація можлива лише в межах одного робочого року та після його закінчення і за умови, що працівником використано 24 календарних дні щорічної основної та додаткових відпусток за цей робочий рік.

Таким чином, якщо у працівника є невикористані щорічні основні відпустки тривалістю по 24 календарні дні кожна, то, відповідно, ніякої компенсації він отримати не зможе.

Також, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Увага! Особам віком до 18-ти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

Нагадуємо: 

- згідно ст. 4 Закону № 504 до щорічних відпусток відносяться:

- основна відпустка (стаття 6 Закону №504);

- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону №504);

- додаткова відпустка за особливий характер праці, зокрема окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням та працівникам з ненормованим робочим днем (ст. 8 Закону №504).

Оплату відпусток за минулі роки проводять з виплат за останні 12 календарних місяців.

Згідно з п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, середня заробітна плата для розрахунку відпускних визначається, виходячи із виплат за останні 12 календарних місяців, які передують місяцю виходу у відпустку.

Отже, незалежно від того, за який рік надається відпустка, для обчислення відпускних враховується заробіток працівника за останні 12 календарних місяців.