– Оксано, нещодавно було підбито підсумки «Зимових читань», і зараз уже стартують «Літні читання». Розкажіть, будь ласка, у чому ідея та суть цих конкурсів?
– Ідеєю конкурсу «Зимових читань-2015» – популяризація сучасної української дитячої книжки та заохочення учнів 5-7 класів загальноосвітніх навчальних закладів до систематичного читання. Так склалося, що я вже мала досвід участі зі своїми учнями у подібних конкурсах: «Найращий читацький щоденник» (Грані-Т), «Книгоманія» (Львів), конкурс рецензій на найкращу книжку за версією ВВС-Україна. Ми перемагали, у «Найращому щоденнику» увійшли в топ-50 одразу троє моїх учнів. А взагалі влітку, коли проходив конкурс, я згуртувала навколо цього проекту 25 учнів, сама придбала книжки видавництва, і все літо учні 4-5 класів бігали до мене додому за книжкою. У вересні всі ці книжки я віддала шкільній бібліотеці.
– І такий досвід надихнув створити свій власний конкурс?
– Саме цей конкурс переконав мене у користі читання: діти продовжували читати вже по завершенню, і читати саме українську книжку (на ці книжки в бібліотеці була справжня черга). Пам’ятаю, тоді я купувала все наосліп, це був 2013 рік, а ми не знали ні Лесі Ворониної, ні Івана Андрусяка, ні Оксани Лущевської, ні Галини Пагутяк, ні Ірен Роздобудько, ні Марини Павленко. Ми знайомилися з ними з їхніх книжок – і це тоді було справжнє неупереджене ставлення до автора. Враженнями від прочитаного ділилися не тільки діти, але й батьки, здебільшого мами, які часто ще дітям такого віку читають вголос.
Згадую перше організаційне зібрання: прийшли мами з дітками, отримали списки, інструктаж та номер черги на книжку. Кожен мав прочитати протягом тижня, я кожному нагадувала вкінці тижня, що треба книжку повертати. Були випадки, коли діти не хотіли їхати на відпочинок з міста, аби не втратити чергу. Книжки поштою відправлялися їм услід.
– Якими були перші результати?
Упродовж літа було написано по 7 міні-відгуків (на півсторінки), діти декілька разів, бувало, їх переписували, я виправляла помилки, але ніколи не втручалася у процес. Тішило, що останні твори були вправніші, бо дитина збагачувала свій словниковий запас, а також було приємно, що за півтора майже місяці двоє учнів прочитали 14 книжок і написали по 14 творів. Як гадаєте, така дитина була вже підготовлена до школи?
Єдине обмеження – книжки мали бути тільки цього видавництва, але ми тоді думали, що воно є ЄДИНИМ в Україні! Просто страшно, в яких ізольованих умовах ми жили, у нас не було по суті не тільки де купити українську дитячу книгу, ми взагалі не знали, де їх видають, і які є популярні автори. Усе було наосліп, я просто покладалася на своє філологічне чуття.
І ось уже 2014 року, восени, я задумала свій читацький конкурс, написала Умови, подала їх в УО м. Краматорська, мене підтримали, і 1 грудня вийшов місцевий наказ про проведення конкурсу. Звичайно, маючи досвід, я розуміла, що успішність мого проекту буде залежати від наявності книг у бібліотеці. Пам’ятаю, коли під час конкурсу відгуків на сучасну дитячу прозу (видавництво «Грані-Т») у нас була 1 книжка на три школи.
– Проблема з книжками нікуди не поділася?
У грудні я подала запит на Центральну бібліотеку про наявність книжок для «Зимових читань-2015» (списки укладала за програмою МОН з української літератури для 5-9 класів (2012), маю на увазі літературу для додаткового читання). Відповідь була невтішною-один або нуль екземплярів. І я з жахом подумала, що ж тоді читають наші діти на уроках позакласного читання? Невдовзі я познайомилася з Уляною Баран із Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва, саме тоді, коли щоденно надсилала купу листів до громадських організацій, видавництв, благодійних фондів тощо про допомогу підтримати книжками мою ініціативу.
Я можу зараз просто подякувати всім, хто тоді відгукнувся і допоміг порадами, книжками, інформаційною та волонтерською підтримкою: Оксана Левкова ГО «Не будь байдужий», Українське радіо, «Культура», «Центр моніторингу якості освіти», журнали «Українська література в загальноосвітній школі» (Рівне) та «Однокласник» (Київ), Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва (Львів), волонтерський рух «Безкоштовні курси української мови» (Київ), «Видавництва Старого Лева» (Львів), «Темпора» (Київ), «Теза» (Вінниця), «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» (Київ), «Грані-Т» (Київ), «DISCURSUS» (Київ), «Знання» (Київ).
Я сама не вірила, що звичайний вчитель української мови зможе охопити проектом «Зимові читання», завдяки моїм колегам із Центру та друзям, 41 навчальний заклад Донецької області та 2 школи з Івано-Франківська. Кожна школа, за умовами конкурсу, отримала безкоштовно 10 конкурсних книжок майже на 12 тисяч гривень.
– Яка кількість дітей та якого віку бере участь у конкурсі?
Зараз зі своїм читацьким конкурсом ми ввійшли до Всеукраїнського проекту «Вся Україна читає дітям», читання, за задумом, мали проводитися двічі на рік: на зимових та літніх канікулах (це невипадково, бо коли Краматорськ був окупований, діти майже не вчилися, і я дуже цим переймалася, я боялася загубити наших дітей у вирі цих подій). Ми й зараз живемо за 50 км від лінії фронту, і зв’язок не завжди є, щоб говорити про дистанцію, а ось книжка вже нікуди від тебе не подінеться. Я вирішила, що це мають бути діти 5-7 класів. Адже це якраз покоління тих батьків, що вчилися вже за часів незалежності України, в українських класах та гімназіях. Я ще на початку зрозуміла, що треба працювати саме з цими родинами, і не помилилася!
– Які тексти добиралися для «Зимових читань»?
На «Зимові читання-2015», не маючи досвіду, я пішла на невелику хитрість: просто брала програмові тексти (з нової програми 2012 року), бо тут уже хоч-не-хоч, а читати це треба. Список книжок для «Літніх читань-2015», які присвячені світовій дитячій та підлітковій літературі, переважно сучасній, мені допомагали укладати Валентина Вздульська, Тетяна Качак, Божена Антоняк, Дзвінка Матіяш – тому це дуже професійний список, як на мій погляд. Згадую, як о першій ночі, коли я розмістила список рекомендованих творів на сторінках нашої групи у Фейсбуці, його швиденько почали поширювати бібліотеки. Просто звичайні люди присилали мені подяки за нього, хоча список укладався суто під читання.
– Що діти читатимуть у «Літніх читаннях»?
Книжки письменників Л.М. Монтгомері, Дж. Даррелла, Пола Гелліко, Роальда Дала, Барбару Робінсон, Джеремі Стронґа, Ульфа Старка, Крістіне Нестлінгер, Деніела Кіза, Турмуда Гаугена, Марію Парр , Діну Сабітову, Саллі Грін, Анджелу Нанетті, Джаклін Вілсон, Туве Янсон. Ці твори представлять Канаду, Великобританію, Польщу, Австрію, Норвегію, Швецію, Італію і навіть Росію.
До списку додано розділ «Твори мовою оригіналу» для дітей, які мають бажання читати Тексти в оригіналі англійською, польською чи німецькою мовами. Це твори Kathryn Erskine, Lois Lowry, Karen Cushman та ін.
– Сьогодні одна з проблем української освіти – незбалансованість і застарілість програм з української та зарубіжної літератури. Чимало текстів не викликають у дітей ентузіазму. А діти стають постійними читачами, коли розуміють, що читання приносить задоволення. Якими були відгуки дітей, які брали участь у «Зимових читаннях»?
Це так, незбалансованість, як в українській літературі, так і у світовій. Ми багато разів говорили з цієї теми, писали рекомендації МОН. Я особисто захопилася конкурсом і мала ще невелике дослідження дитячої рецепції, яке презентувала на конкурсі «Учитель року» у номінації «Українська мова та література» та стала обласним лауреатом. Основний меседж мого виступу – вивчаючи твір у школі, ми дуже швидко переходимо на стадію аналізу та інтерпретації тексту, а згодом і до текстотворчості, до якої учні не готові. І тому вони передряпують твори з інтернету, а ми це успішно ковтаємо. Треба вводити перший етап роботи з текстом, а саме рецептивний, де ми могли б відстежити рівень сприйняття дитиною тексту і підготувати її до наступного етапу –аналізу. Не кожна дитина відразу здатна словами вимовити, а то й написати свої враження про прочитане, тому я пропоную своїм учням поєднувати малюнок і слово, творити руками. Тобто ми звертаємо увагу на наше первинне сприйняття, даємо йому народитися, а потім вже з цим працюємо. І наразі конкурс підтвердив мою думку: кожна робота дитини стає особливою формою відгуку, містить ілюстрацію, скрапбукінг, колаж абощо. Вони ще не знають, як воно й називається, а вже його роблять.
За підсумками «Зимових читань» я уклала збірку творчих робіт учнів на 130 сторінок з фото робіт, її ще треба надрукувати. Діти стали читати, я відкрила дві групи в соцмережах, там усі наші учасники. Ми всіх об’єднали своєю справою: письменники, діти, видавці, вчителі. А як ми заохотили самих авторів! Бо що таке СПУ – сучаний совок, який давно вже віджив своє. Ми створили свою неформальну таємну СПУ (дитячу). А взагалі я вам просто процитую їхні враження:
“Доброго дня, Оксано! Бандероль ваша надійшла. Я щиро зворушений і приголомшений, бо навіть не сподівався на таке Пишеш собі, то й пишеш. А тут такі відгуки! Це дуже велика підтримка для письменника. Щиро вам вдячний і вашим діткам!” (З листування з Олександром Гаврошем)
“Добрий вечір! Нарешті вчора отримала відгуки і всі вже перечитала. Дуже гарні й теплі… Дітки молодці, дякую”. (З листування з Мариною Павленко)
“Отримав, читаю. Сьогодні заберу оригінали. Сьогодні ж буду на телебаченні (здається, якийсь київський канал), обовязково візьму роботи із собою. І ще: напишіть, як і коли ви плануєте нагороджувати переможців. Хочу приїхати до цих чудових дітей”. (З листування із Сашком Дерманським)
“Взагалі читання відгуків дуже надихає – хочеться писати ще, так що я дуже вдячна дітям. І їхнім вчителям. І звісно, Вам. Письменникам потрібні читачі, бо писання для себе нічого не варте, а коли читачі – діти – це подвійний бонус, тому мені шкода, що не можна нагородити всіх, бо кожна дитина зробила зусилля.” (З листування із Дзвінкою Матіяш)
У Дзвінки Матіяш взагалі з’явився підопічний Макс Чіков із Краматосрької ЗОШ № 31, вона з ним часто листується, дає поради, він починає писати сам.
Переконана, що ми робимо потрібну та корисну справу для нас усіх: і дітей, і авторів, і видавництв, і всієї України!
– На які книжки діти відгукувалися з більшим ентузіазмом, які теми їх зачіпали?
– Більше дітям цього віку подобається реалістична проза, гумористична, пригодницька та фентезі. Останні дві позиції – на першому місці. Леся Воронина, Марина Павленко, Володимир Арєнєв, Олександр Гаврош, Лариса Ніцой, Сашко Дерманський, Галина Ткачук, Катерина Штанко, Сергій Оксеник. Жодна книжка не викликала якоїсь відрази, кожен автор по-своєму був оригінальним.
– Ваша робота є волонтерською?
– Абсолютно. Поки я сам собі і менеджер,і адміністратор груп, і редактор. Кожного дня після школи в мене починається друга робота. Наразі разом із ГО «Безкоштовні курси української мови» у перервах між читаннями ми влаштовуємо творчі зустрічі з письменниками. Діти вперше знайомляться, а деякі письменники, мабуть, вперше у своєму житті їдуть до нас, на Донбас, без остраху (і за це їм велика дяка). І це знов безкоштовно. Ми вже провели зустрічі із Сашком Лірником, Дзвінкою Матіяш, 26-27.05 до нас їде Іван Андрусяк, на скайпі були з Ларисою Ніцой та Софією Андрухович. І це за березень-травень. Знову ж, уся логістика на мені, тому це вже моє життя.
– Як вдається діставати книжки для читання?
– Якщо книжки на «Зимові читання» нам допомагала купувати Україна, то зараз це наші українці із Заходу (Польща, Латвія, Іспанія, Німеччина). Ми відкриті до співпраці, я навіть укладала Пропозиції щодо співпраці в гуманітарній сфері з Литвою, пропонувала читати разом, але мої Пропозиції осіли в чийомусь кабінеті.
– Географія конкурсу розширюється, це так?
– Так, це парадокс нашого конкурсу взагалі. Ми – міський конкурс, але в ньому беруть участь Слов’янськ, Костянтинівка, Артемівськ, Волноваха, Маріуполь – це Донецька область. Також дві івано-франківські ЗОШ № 6 та 11. Наприклад, із Дзвінкою Матіяш ми спілкувалися по Скайпу всі разом. Це було неперевершено!
Мені щоразу стає страшно, бо умови я не змінюю: кожна школа, яка бере участь у конкурсі, безкоштовно отримує комплект конкурсних книжок для своєї бібліотеки .
– Якщо в якомусь іншому місті України теж захочуть провести такі читання, що для цього потрібно?
– Просто написати мені на адресу [email protected] або подзвонити 099-619-77-30. Ми всіх раді прийняти до нашого кола читань!