• Главная
  • Валентин ТАРАСОВ: Люди… Розмови… Враження… Думки…
Блог
08:20, 12 февраля 2015 г.

Валентин ТАРАСОВ: Люди… Розмови… Враження… Думки…

Блог

Довго думав: чи варто писати про це, чи ні. Бо все вже відомо й в різних варіантах. Та останні події все ж дали поштовх.

В січні був у рідному Краматорську й отримав декілька вражень від розповідей, деякого спілкування й іншого.

Люди… Розмови… Враження… Думки…

Краматорськ.

Так сталося, що довелося в зв’язку з родинними справами навідуватися в лікарню. Оскільки спілкувався українською, то питали звідки я. Й викликали на розмови на політичні та теми сьогодення. 

Санітарка висловилися про те, що: «Это когда уже Россия на нас напала?!»

Не зрозуміла, коли місто було під окупацією: звідки воно приповзло? Не бачила, не чула, не зрозуміла? Чи то свої прийшли?

Пані санітарка отримує платню від держави (хай маленьку 1200 грн, та пенсію, та ще з родичів пацієнтів прибуток має) Й певно їй добре було, коли не було в захопленому місті виплати робити? Певно ж репетувала, що їй Україна винна платити! То певно від великого розуму Руським миром хворіє. Чи й гроші дай країна й роботу й пенсію, й дулю, або ще що гірше отримай у відповідь?

В палаті лежав чоловік Іван, з яким спілкувалися. 

Він зізнався, що як захопили місто, то він сам ходив на блокпости з сепаратистами, каже, що без зброї, за самостійність регіону. А син його рідний в лавах української армії служить на аеродрому в нашому ж місті.

От так й вийшло: батько й син по різні боки. 

Але він сказав, що кинув той сепаратизм в одну мить. Йшов додому й сусідка біжучі повз прокричала, щоб ховатися біг, бо зараз буде обстріл. На його питання: звідки вона знає? – сусідка вказала йому на сусідній двір, де вже стояв міномет терористів. В центрі міста й гатити могли тільки по місту. Для нього це стало прозрінням. Й його сепаратизм вмить закінчився.

На той час, коли ми спілкувалися в Івана була сварка з сином з-за гуманітарних конвоїв Ахметова (син – за жорсткий контроль що завозять в тих машинах, а батько – людям їсти треба), й вони не спілкувалися. Сподіваюся, що все ж знайдуть порозуміння.

Ми говорили про самостійність регіону, про децентралізацію й федералізацію. Й він сказав, що наша розмова багато на що змінила його погляд. Й що мені треба ось так розмовляти тут з людьми, бо я не нав’язую думку, а роз’яснюю й даю поживу для роздумів. Так, це певно правильний шлях. Та для цього ще треба бажання розібратися й бути готовим до того, щоб визнати свою неправоту (хай тихо в своїх думках, але бути спроможним для того).

Потім була вдома розповідь родичів: тітки, дядька та двоюрідного брата про те, як їх влітку накрило Градом терористів. Як дядя бачив у вікно ракети вночі, що летіли прямо на них. Знесений дах у будинку. Пробиті стіни, стеля – впало прямо в город. Добре, що живі залишилися. А скільки будинків згоріли й люди загинули. 

Й про те розповідь, як чи не за декілька хвилин, як вони вискочили на вулицю з темряви винирнув кореспондент з мікрофоном. Це опівночі!!! В закутках поселення Веселий!!! Де ще знати як добратися треба!!! На питання спантеличеної, переляканої вщент тітки: хто вони? Відповіли, що телебачення 24. «Російське» – перепитала тітка. «Так» –отримала відповідь. Після чого моя тіточка розповіла їм чистісінько по-русски куди їм треба йти!

А от тепер знову обстріл міста! Російські ракети впали у дворі нашого будинку. Повибивало шибки у під’їзді та у людей у квартирах. Та головне вбиті та поранені! Жах. Тепер ракети з балкону бачив мій брат (який, так вже сталося, живе постійно в Росії), бо будинок недалеко від аеродрому, який накрили першим. Я щасливий, що мої рідні не загинули, та щиро співчуваю родичам загиблих та постраждалих.

От такі різні люди, сприйняття, ставлення. Розважливі й не дуже рішення та дії, й коли була окупація й зараз. Й все це в одному місті. На жаль так й не зрозуміла частина населення, що це їх провина, їх бажання притягти Руський мир на українську землю – притягло війну.

Та всі, з ким спілкувався ставили й ставлять питання: що ж далі? Який вихід? Коли це скінчиться?

Питання, питання, питання.

Чи є відповіді?

Я для себе відповідь знайшов.

#Блог #Тарасов
0,0
Оцените первым
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити

Комментарии

Объявления
live comments feed...