Валентин ТАРАСОВ: «Квітуче рідне місто і питання про війну»

Побував вдома в Краматорську. Місто тихе, мирне, звичне й трошки ні, й якось наче трошки меньше стало. Хоча це від ще дитячо-юнацького спогаду й від того, що я тепер сприймаю його з свого дорослого зросту. Воно ще квітне на повну й духманить до запоморечення яблуневим, черемховими, бузковими пахощами. А для мене це найкраща пора року.

Гуляв центральною площею й несподівано побачив автомайдан, що галосливо сунув довгою стрічкою вулицями міста. Дуже порадувало. Тим паче, що це був вояж декільками містами регіону. А ввечорі на площі величезна юрба підлітків гасала біля палацу на велдосипедах та роликах. А батьки з малятами подорожували серед купи голубів. На газоні сиділи й медитували прихильники якоїсь східної релігії. Так затишно.

Подумалося: сюди б мером дієвого по новому діючого, мислячого й хозяйновитого та порядного мера, то місто, що зараз має частково обласні функції, перетворилося б на красеня. Та чи знайдеться колись такий?

Та всі практично з ким мав зустріч, сусіди, однокласники, навіть натаріус питали одне й теж: що думаю про те чи буде наступ, чи довго ще буде тривати війна. Люди дуже налякані перспективою знову потрапити у пекло. Я не віщун й не провидець. Відповідав як думаю: поки з Росією не стануться кординальні якісь зміни (в усіх сенсах), поки буде загроза нового кровопролиття, новой дестобілізації. Така сумна реальність. Варто лише сподіватися, що ми зможемо це стримати. 

Люди зі смутком сприймали таку думку, та й самі це розуміють. Можливо вони хотіли почути щось більш обнадійливе. Але його в мене немає. 

Та попри все, я може по-дурному, не знаю звідки й як, та маю впевненість, що ми вистоїмо. Ця війна не тільки безжально забрала свої жертви й ще забере, та зробила все ж нас в деяких речах сильнішими. Народ зробила. Попри недолугих політиків, попри важке виживання, попри корупцію, зради, ледащу Раду, не спроможний на реформи уряд, совковість частини населення й таке інше. 

А вистоїмо ми тому, що в нас немає іншого виходу! НЕМАЄ!

Ось таке враження від поїздки до рідного Краматорська!